Намагаючись вдосконалити і полегшити свою роботу
на пасіці ми часто не помічаємо приладдя з якими працюємо найчастіше і
без яких наша праця просто неможлива. Ці інструменти в нашій свідомості,
як пташине яйце до якого ні додати, ні відняти нічого не можна.
До таких належить, зокрема, пасічницький димар. За
дуже тривалий час свого існування він конструктивно змінився дуже мало,
бо завдання його просте – продукувати дим для «заспокоювання» бджіл. Сам
дим утворюється в процесі згоряння матеріалів рослинного походження – від
деревини до посліду травоїдних тварин в деяких екзотичних країнах. Про
те, чим заряджати димар сказано і написано багато, але залишається один
його недолік – власне дим. Пасічник вдихає його частіше, ніж йому хотілось
би. А в димі багато шкідливих компонентів, в тому числі й канцерогенних.
Ця думка не давала спокою американському винахіднику
Полу Янгеру (Paul Younger). Він сконструював димар який позбавлений цілого
ряду недоліків звичного нам «рослиноїдного» димаря. Його винахід завжди
готовий до роботи і, що дуже важливо, його можна включати і виключати коли
це потрібно. Більше того в ньому можна регулювати концентрацію диму, який
продукується. А на максимальних режимах він дає таку хмару диму, що в ній
легко міг би сховатись невеликий партизанський загін!
На фото можна подивитись демонстраційний зразок такого
димаря. Дим тут утворюється під час горіння пропану (на фото чорний балон)
та рідкого диму (у скляній ємкості). На жаль винахід не здобув широкого
розповсюдження. Можна припустити, що це сталось через складну для польових
умов конструкцію та відносно дорогі витратні матеріали.
Але ж дим! Він хоч і під контролем, і склад його
відомий, але все ж таки присутній.
Позбутись диму при роботі з бджолами зміг наш земляк
Павло Камінський з Тернопільщини, коли навчався в школі. Його науковий
керівник Богдан Хаба подав йому ідею, яку він успішно реалізував.
Автор назвав його «електрозвуковий димар».
Шлях до його створення напрочуд простий. На диктофон записали звуки, які
видають бджоли після обкурювання димом із звичайного димаря. Це сигнал
тривоги, під час якого бджоли набирають меду у свої медові зобики і готуються
рятуватись від очікуваної пожежі.
Потім створили спеціальний генератор, який генерує
подібні вібрації і… димар без диму готовий. Можливо це і є той «чарівний
звук» для управління бджолами секретом якого володіли древні ассірійці.
А пасічник нарешті може дихати свіжим повітрям.
На жаль ця конструкція з невідомих причин, також
не знайшла розповсюдження.
А в неї є великий потенціал. Так, наприклад, полтавський
пасічник Юрій Сенчук, розповів
про свої спостереження за матками під час роїння. Як відомо вони
«співають». Під час співу матка (яка вийшла з маточника) притискається
до стільника, ніби присідає, і бджоли, які знаходяться навколо неї
завмирають. Можна припустити, що їх змушує завмерти вібрація певної частоти,
яку генерує в цей час матка. Цей момент є на відео нижче.
Можливо після цієї публікації виробники зацікавляться
цим принципово новим і корисним пристроєм для роботи з бджолами.
Трохи згодом читайте на
нашому сайті доповнення до цієї статті – про використання пасічницького
димаря «не за призначенням».
